Уютный сайт о здоровье

  • РУС

Актуальні питання радіаційної мікробіології об’єктів довкілля.

Корчак Г.І., Григор’єва Л.В., Єрусалимська Л.Ф., Бей Т.В.

УНГЦ, м. Київ.

Вивчення радіонуклідного (РН) забруднення довкілля після аварії на ЧАЕС та його вплив на біологічні об’єкти є особливо актуальним для України та інших сусідніх держав. При цьому формуються складні радіобіологічні та радіоекологічні наслідки, при яких біоценози, особливо літо- та гідросфери, відіграють суттєву роль.

В лабораторії санітарної мікробіології центру протягом останніх десяти років виконані численні натурні та експериментальні дослідження по виявленню закономірностей змін мікробіоценозів грунту зони відчуження та жорсткого контролю, а також моделювання впливу РН у грунті і воді на індикаторні, патогенні мікроорганізми та інші питання.

У грунті регіонів жорсткого контролю встановлено слідуюче. Із збільшенням радіаційного забруднення до 10 Кі/км2 спостерігали суттєве зменшення фізіологічних груп та питомої ваги спорових форм (t= -5.2 та -3.2 відповідно). Менш вираженим було зниження кислотних форм на фоні селективної переваги лугоутворювачів (t=3.2). Окрім того, при помірному РН-ому забрудненні спостерігали стимуляцію гетеротрофів, ендобактерій та вегетативних форм бацил, як прояв гіперкомпенсаторних механізмів, направлених на зменшення радіаційного навантаження на окремих представників мікробної популяції. Отримані результати дали підставу рекомендувати використання деяких груп мікроорганізмів в якості біоіндикаторів РН-го забруднення грунту (патенти України на винахід №№ 20955А та 20956А).

В зоні відчуження при щільності забруднення РН більше 10 Кі/км2 також відмічали значне зменшення різноманітності фізіологічних форм (t= -7.05), як прояв збіднення мікробіоценозу грунту. При найбільш високих рівнях РН (тис. Бк/кг) були відсутні луго-, кислотоутворювачі та протеоліти, як прояв інгібіруючої дії РН. Окрім того, знижувалось обсіменіння ауто- та алохтонною мікрофлорою. Все це можна трактувати як глибокі порушення в мікробіоценозах грунту при тривалому РН-ому забрудненні.

В умовах експерименту також встановлена дозоефективна залежність дії РН на індикаторні та патогенні мікроорганізми у грунті. Мінімальні із вивчених рівнів (16-24 тис. Бк/кг) проявляли виражений інгібіруючий ефект на гетеротрофи, а також тенденцію інгібіції ешеріхій та сальмонел. В той же час залишались без суттєвих змін культуральні, морфобіологічні властивості, чутливість до десяти антибіотиків та маркируючі ознаки біохімічних варіантів сальмонел по відношенню до лізину, d-тартрату та інозиту. Останнє мабуть пояснюється відносно малотривалим часом дії РН (до 2-3 місяців).

Виявлена залежність дії цезію-137 у модельних водоймах на динаміку чисельності ешеріхій та сальмонел від рівня радіації, експозиції та середовищних факторів довкілля. Встановлено, що ешеріхії були більш стійкими до дії підвищеної радіації з нерегулярним проявом інгібіруючого ефекту. Підвищені рівні цезію-137 у воді (до 100 та 1000 Бк/дм3) протягом 30-40 діб проявляли на сальмонели інгібіруючий та стимулюючий ефект, що необхідно враховувати при мікробіологічному контролю води забруднених регіонів в аспекті можливого підвищення епідемічного ризику.

Усе сказане дозволяє зробити висновок про формування нового напрямку в радіобіології — радіаційній мікробіології довкілля із його характерними особливостями. Використання останніх у практиці повинно бути направлено на адекватний моніторинг об’єктів довкілля з метою мінімізації несприятливої дії РН на біологічні об’єкти.

Медекопортал

Добавить комментарий

Войти через Ваше имя
Пожалуйста, укажите ваше имя
Электронная почта
Пожалуйста, укажите ваш e-mail
Комментарий
Пожалуйста, оставьте комментарий

наверх
Данная информация предоставлена
с ознакомительной целью.
Не занимайтесь самолечением
Яндекс.Метрика
bigmir)net TOP 100