Уютный сайт о здоровье

  • УКР
  • РУС

Дихальна недостатність: можливі причини і симптоми, лікування

Дихальна недостатність: можливі причини і симптоми, лікування

Дихальна недостатність (ДН) — стан організму, при якому процес дихання не забезпечує нормальної пропорції газів артеріальної крові, або її підтримання на нормальному рівні досягається шляхом надмірного функціонального напруження дихальної системи.

Що може викликати дихальну недостатність?

Дихальна недостатність може бути обумовлена надзвичайно великою кількістю різних захворювань або патогенних факторів. Загалом прийнято виділяти наступні потенційні причини ДН:

Безпосереднє ураження легень, бронхів і дихальної системи загалом:

  • Ураження бронхіального дерева: підвищення тонусу гладкої мускулатури бронхів (бронхоспазм, в тому числі й при бронхіальній астмі), набряково-запальні зміни бронхіального дерева (бронхіти, ХОЗЛ), зниження тонусу великих бронхів (гіпотонічна дискінезія).
  • Ураження легень: інфільтрація, деструкція, дистрофія легеневої тканини (наслідки пневмонії, абсцесу, гангрени легень, тощо), пневмосклероз.
  • Зменшення функціонуючої легеневої паренхіми: недорозвиненість легені (вроджені або набуті вади), стиснення й ателектаз легені (наприклад – при ексудативному плевриті, після травм), відсутність частини легеневої тканини внаслідок операції.

Ураження кістково-м’язового каркаса грудної клітки та плеври:

  • Обмеження рухомості ребер та діафрагми (наприклад – при травмах грудної клітини, деформаціях хребтового стовпа і т.д.)
  • Плевральне зрощення, що виникає як наслідок плевриту.

Ураження дихальної мускулатури:

  • Центральний і периферичний параліч дихальної мускулатури (наприклад – ботулізм чи пошкодження спинного мозку).
  • Дегенеративно-дистрофічні зміни дихальних м’язів (різноманітні міопатії, боковий аміотрофічний склероз,  міозити міжреберних м’язів).

Порушення кровообігу у легеневому колі:

  • Редукція судинного русла, легень (вроджені вади серцево-судинної системи).
  • Спазм або закупорка легеневих артеріол (тромбоемболія легеневої артерії (ТЕЛА)).
  • Застій крові в малому колі (серцева недостатність та вроджені вади серця).

Порушення регуляції дихання:

  • Пригнічення дихального центра (отруєння різними речовинами, черепно-мозкові травми).
  • Дихальні неврози.
  • Порушення місцевих регуляторних відношень.

В чому різниця між гострою та хронічною дихальною недостатністю?

  • Гостра дихальна недостатність розвивається стрімко, за кілька годин або хвилин, як правило, супроводжується гемодинамічними порушеннями і становить небезпеку для життя пацієнтів (потрібне екстрене проведення реанімаційних заходів та інтенсивної терапії). Розвиток гострої дихальної недостатності може спостерігатися у осіб, що страждають хронічною формою ДН при її загостренні або декомпенсації.
  • Хронічна дихальна недостатність може розвиватись протягом декількох місяців і років, нерідко поволі, з поступовим наростанням симптомів, також може бути наслідком неповного відновлення після гострої ДН.

Які клінічні ознаки дихальної недостатності?

Клінічні ознаки дихальної недостатності варіюють залежно від причин її виникнення, типу і важкості. Через це найбільш доцільно симптоми ДН розглядати в розрізі набору синдромів, до найбільш типових з яких відносяться:

  • Гіпоксемія (дефіцит кисню в крові). Клінічно вона проявляється ціанозом (синюшністю), ступінь якого корелює з тяжкістю дихальної недостатності і спостерігається при зниженні парціального тиску кисню (РаО2) в артеріальній крові нижче 60 мм рт. ст. Для гіпоксемії характерні також порушення системного кровообігу, що проявляється тахікардією (прискоренням серцебиття) та помірною артеріальною гіпотонією. При зниженні РаО2 в артеріальній крові до 55 мм рт. ст. спостерігаються порушення когнітивних функцій, а при зниженні РаО2 до 30 мм рт. ст. пацієнт втрачає свідомість.
  • Гіперкапнія (надлишок вуглекислого газу). Проявами гіперкапнії є: тахікардія, порушення сну (безсоння вночі й сонливість вдень), нудота, головний біль. Швидке наростання в артеріальній крові парціального тиску вуглекислого газу (РаСО2) може привести до коми, пов’язаної з посиленням мозкового кровотоку, підвищенням внутрішньочерепного тиску і розвитком набряку головного мозку.
  • Синдром слабкості і втоми дихальних м’язів характеризується збільшенням частоти дихання і активним залученням до процесу дихання допоміжної мускулатури (м’язів верхніх дихальних шляхів, м’язів шиї, черевних м’язів). ЧД понад 25 в хв. може бути початковою ознакою стомлення дихальної мускулатури. Уражень ЧД менше ніж 12 в хв. Вказує на високий ризик зупинки дихання.
  • Задишка суб’єктивно відчувається пацієнтами як нестача повітря попри на надмірні дихальні зусилля. В залежності від ступеня важкості ДН вона може спостерігатися як при фізичних навантаженнях, так і в стані спокою. У пізніх стадіях хронічної дихальної недостатності з приєднанням явищ серцевої недостатності у пацієнтів можуть з’являтися набряки.

Діагностика дихальної недостатності

Виявлення власне дихальної недостатності не становить великих складнощів. Як правило, вона виявляється вже на етапі зовнішнього огляду лікарем (наявність ціанозу шкірних покривів, висока частота дихальних рухів, залучення в процес дихання допоміжних груп м’язів). Головна мета діагностичних заходів при ДН – пошук причини її розвитку та деталізація стану пацієнта з метою вибору найбільш доцільного лікування.

  • Дослідження функції зовнішнього дихання. З цією метою проводяться функціональні проби (спірометрія, пікфлоуметрія) що дозволяють оцінити вентиляційну здатність легень. Ключовими показниками є: життєва ємність легень, хвилинний обсяг дихання, швидкість руху повітря по різних відділах дихальних шляхів при форсованому диханні і т. д.
  • Аналіз газового складу крові. Цей тест дозволяє визначити ступінь насичення артеріальної крові киснем і вуглекислим газом (раніше згадані PаО2 і PаСО2) і кислотно-лужний стан (КЛС) крові.
  • Рентгенографія, КТ або МРТ легень. За їх допомогою виявляються ураження грудної клітини і паренхіми легень, судин, бронхів.

Лікування дихальної недостатності

Основна мета лікування дихальної недостатності – підтримка оптимальних або, хоча б, прийнятних показників функції зовнішнього дихання та газового складу крові. Першим кроком надання медичної допомоги при ДН є усунення, за можливості першопричини. Надалі, в залежності від клінічної ситуації, можуть застосовуватись наступні підходи, спрямовані безпосередньо на покращення дихання:

  • Оксигенотерапія (киснева терапія), що проводиться при виражених ознаках гіпоксії. Кисневі інгаляції подаються в концентраціях, які забезпечують підтримку PаО2 = 55-60 мм рт. ст., при ретельному моніторингу рН і PаСО2 крові та загального стану пацієнта. При самостійному диханні киснева підтримка проводиться через маску або носовий катетер, при коматозному стані проводиться інтубація і штучна вентиляція легень.
  • Поліпшення дренажної функції бронхів. З цією метою призначаються антибактеріальні препарати, бронхолітики, муколітики, ультразвукові інгаляції, лікувальна фізкультура, проводиться активна аспірація секрету бронхів через ендобронхоскоп.

Джерела інформації:

  1. https://cyberleninka.ru/article/n/dihalna-nedostatnist-pitannya-diagnostiki-ta-klasifikatsiyi
  2. http://repository.ldufk.edu.ua/bitstream/34606048/6205/1/Ю.%20Панишко,%20Л.%20Гусак.pdf
  3. https://plr.com.ua/index.php/journal/article/download/559/477

ІНШІ СТАТТІ

дихальна недостатність, захворювання легень, марихуана, канабіс, легалізація марихуани, ХОЗЛ

Марихуана знижує смертність госпіталізованих із тяжкими захворюваннями дихальних шляхів

Дихання через рот: чим воно небезпечне для здоров’я?

Легені

Гангрена легені: механізм розвитку, основні прояви, можливості лікування

Додати коментар

Війти через Ваше ім'я
Будь ласка, вкажіть ваше ім'я
Електронна пошта
Будь ласка, вкажіть ваш e-mail
Коментар
Будь ласка, залиште коментар

вгору
Дана інформація надана
з ознайомчою метою.
Не займайтеся самолікуванням
Яндекс.Метрика
bigmir)net TOP 100