Уютный сайт о здоровье

  • УКР
  • РУС

Хронічна венозна недостатність: причини, симптоми, методи лікування

Хронічна венозна недостатність: причини, симптоми, методи лікування

Хронічна венозна недостатність (ХВН) – це судинна патологія, обумовлена порушенням венозного відтоку в нижніх кінцівках. Згідно зі статистичними даними, від 15 до 40% населення розвинених країн страждає тими чи іншими захворюваннями венозної системи, з них близько 25% пацієнтів мають ознаки хронічної венозної недостатності.

Чому виникає хронічна венозна недостатність?

Хронічна венозна недостатність, як правило, обумовлена комбінацією безпосередньої причини захворювання та провокуючих факторів. До прямих причин ХВН відносяться:

  • Тривалий перебіг варикозного розширення вен нижніх кінцівок.
  • Посттромбофлебітичний синдром – комплекс змін, що виникають після перенесеного запалення вен.
  • Вроджені патології глибоких і поверхневих вен (вроджена гіпо або аплазія глибоких вен – синдром Кліппель-Треноне, вроджені артеріовенозні нориці – синдром Парку-Вебера-Рубашова).
  • Травматичні пошкодження венозної системи.

Також виділяють ряд несприятливих факторів (факторів ризику), при яких зростає ймовірність розвитку хронічної венозної недостатності:

  • Генетична схильність. До розвитку патології призводить генетично обумовлена ​​недостатність сполучної тканини, яка стає причиною слабкості судинної стінки внаслідок нестачі колагену.
  • Жіноча стать. Виникнення хронічної венозної недостатності обумовлено високим рівнем естрогенів, підвищеним навантаженням на венозну систему в період вагітності і пологів.
  • Прийом гормональних контрацептивів та інших гормональних препаратів (внаслідок підвищення рівня естрогенів).
  • Недостатня рухова активність, ожиріння.
  • Тривалі статичні навантаження (часті і довготривалі поїздки в транспорті, стояча або сидяча робота), постійний підйом вантажів.
  • Хронічні закрепи.

З точки зору морфологічних змін ХВН протікає з порушенням як будови самих вен, так кровотоку. На початкових стадіях хвороби відбуваються зміни венозної стінки і порушується робота клапанів. Внаслідок цього стає можливим зворотний кровотік по вені, що збільшує тиск на її стінки. Під його впливом стінки вени, в свою чергу, розтягуються, а ефективність роботи клапанного апарату стає ще менше – розвивається варикозне розширення вен. Через стоншування венозної стінки зростає її проникність, що приводить до появи набряків, а в саму вену може проникати лімфа, запускаючи запальний процес.

Як проявляється хронічна венозна недостатність?

Хронічна венозна недостатність на ранніх стадіях розвитку може протікати безсимптомно. Такий перебіг хвороби може тривати роками, наприклад – до появи додаткових провокуючих факторів.

В більшості випадків першими ознаками ХВН є відчуття важкості в ногах, поява набряків в області гомілок, щиколоток і стоп. Надалі пацієнта починають турбувати розпираючий біль в ногах та нічні судоми литкових м’язів, кульгавість. Також можливе відчуття жару в нижніх кінцівках, поява свербіння.

Якщо ХВН виникає на фоні варикозної хвороби вен, то на поверхні шкіри стають помітні широкі і звивисті поверхневі вени. Сама шкіра стає сухішою, можлива поява острівців пігментованої шкіри (різних відтінків коричневого або багряного кольору), які збільшуються в міру прогресування захворювання. У запущених випадках в центрі таких пігментованих ділянок починають розвиватися трофічні виразки.

Діагностика хронічної венозної недостатності

Діагностика ХВН, як правило не викликає складнощів, так як зовнішні зміни і скарги пацієнта при цьому захворювання досить специфічні. Однак для встановлення точного діагнозу необхідна оцінка стану венозних судин і кровотоку в них. Найбільш швидким і доступним способом такого обстеження є УЗД вен (доплерографія вен, дуплексне сканування вен, дуплексне ангіосканування). З його допомогою візуалізується стінка і просвіт вени, оцінюється її стан, функція венозних клапанів і місцевий кровотік.

Лікування хронічної венозної недостатності

Лікування ХВН, в залежності від наявних морфологічних змін та перебігу захворювання, може передбачати як консервативну терапію, так і оперативне лікування. Проте, в будь-якому випадку, рекомендується усунення дії всіх провокуючих факторів – корекція ожиріння, нормалізація фізичної активності і т.д.

Консервативне лікування включає в себе наступні пункти:

  • Патогенетична медикаментозна терапія полягає в прийомі венотоніків, які стабілізують структуру венозної стінки і підвищують її тонус. Важкі випадки хронічної венозної недостатності потребують призначення антикоагулянтів, які знижують ймовірність розвитку тромбів.
  • Симптоматичне медикаментозне лікування. Біль і судоми можуть зніматися нестероїдними протизапальними засобами, а сильна набряклість – діуретиками (сечогінними). При інфікуванні трофічних виразок, застосовуються протигрибкові і антибактеріальні препарати.
  • Компресійна терапія полягає в носінні спеціальної білизни, яка стискає уражену кінцівку. Вона дозволяє зменшити набряки, запобігти розвитку відчуття важкості в ногах, зменшити інтенсивність розпираючого болю. Крім того, при носінні такого трикотажу поліпшується робота м’язової помпи і стимулюється венозний відтік.

Хірургічне лікування. Сучасні оперативні методи передбачають склерозування (перекриття просвіту) вен за допомогою спеціальних препаратів, які вводяться безпосередньо в уражену вену. Така процедура, в основному, застосовується для невеликих судин. В більш складних випадках застосовують ендовенозну лазерну коагуляцію.

Джерела інформації:

  1. https://elibrary.ru/item.asp?id=26568488
  2. https://elibrary.ru/item.asp?id=18107740
  3. https://medi.ru/info/7525/

Додати коментар

Війти через Ваше ім'я
Будь ласка, вкажіть ваше ім'я
Електронна пошта
Будь ласка, вкажіть ваш e-mail
Коментар
Будь ласка, залиште коментар

вгору
Дана інформація надана
з ознайомчою метою.
Не займайтеся самолікуванням
Яндекс.Метрика
bigmir)net TOP 100